В Європу - без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади. Ч. 2

Читайте ч.1.

                           

   Якщо ми є однодумцями, в переважній своїй кількості, щодо засудження насильства в Україні, то ми можемо дати раду внутрішньоокупаційному режиму і вичистити свій дім від сміття раз і назавжди.

   Але ми нічого не повинні забувати і прощати! Не забувати Героїв Євромайдану і не прощати їхніх катів. Ми не маємо жодного права забути всіх постраждалих і загиблих людей за європейські устремління Українського народу. Їхня невинна кров впаде на нинішній окупаційний режим України (регіонали, їхні комуністичні прихвостні та «тушки») разом з усіма іншими його прислужниками. На честь Героїв по всій Україні, а особливо в Києві, треба встановити згодом пам’ятники, назвати сквери і парки, вулиці і площі, школи та інші навчальні заклади, де вони навчалися.

   Адже наша боротьба за європейське майбутнє своєї Батьківщини – це цивілізаційна боротьба не тільки на всьому пострадянському просторі, а й на всьому європейському та світовому просторі, оскільки тут задіяний весь демократичний західний світ, Європа, Росія і почасти Китай. Тому ми не можемо в жодному разі відступити від своєї європейської мети, оскільки це матиме непередбачувані наслідки для міжнародної спільноти через новітні геополітичні перерозподіли на користь пострадянських імперіалістів.

   Звісно, що в Україні ми маємо самі розібратися зі «своїм» сміттям – «мусорами»: чи це олігархи з вкраденими у нас мільярдами, чи це їхні ставленики на різних щаблях, чи це вся інша окупаційна рать. І для цього треба бойкотувати все, що з ними пов’язано, бо в такому випадку зменшаться їхні прибутки, з яких вони виділяють величезні кошти на підтримку режиму та різноманітної «мусорні», яка катує і вбиває мирних людей.

                           

 

                                                             Європо, час слів минув – треба діяти!

                              

   Але і наш цивілізований західний сусід – ЄС не має права стояти осторонь в силу названих вище причин. Тим більше, що і Парламентська Асамблея Ради Європи 30 січня 2014 р. прийняла жорстку Резолюцію щодо подій в Україні, попередивши правлячий режим про неприпустимість подібних дій надалі та введення санкцій у разі силового розгону Євромайдану, а також засудивши диктат Росії, про що йдеться в п. 4:

   «Асамблея бере до уваги публічні заяви українського керівництва, що рішення не підписувати Угоду про асоціацію було прийнято під сильним тиском Російської Федерації та особливо через загрозу Росії закрити свої кордони для товарів, які походять з України, якщо Угоду про асоціацію буде підписано. Загрози санкцій та економічного й політичного шантажу з метою вплинути на політичні рішення в іншій країні суперечать загальновизнаним дипломатичним та демократичним нормам і є неприйнятними. У цьому зв'язку Асамблея хоче нагадати Російській Федерації про її зобов'язання, взяті нею після вступу до організації, «засудити, як помилкові, хибні концепції щодо двох різних категорій зарубіжних країн, згідно з якими до деяких з них ставляться як до зони особливого впливу, що називається «близьким зарубіжжям», та утриматись від просування географічної доктрини про зони «привілейованих інтересів».

   Після прийняття такого документа Європа має перейти до конкретних дій, в т. ч. і щодо нашого нецивілізованого східного сусіда, щоб не сталося так, як у Грузії 2008 р. Свого часу про трагічні події на Північному Кавказі дуже влучно написав Д. Павличко:

                                                                     «А Європа, та курва стара,
                                                                       Посміхатися буде здалік,
                                                                       Як наповниться кров’ю Кура
                                                                       І — всі русла зросійщених рік.

                                                                       Буде лиця ховать у вуаль,
                                                                       Видавати за жар порохню,
                                                                       Та прийде знахабнілий москаль
                                                                       І в Париж, як зруйнує Чечню».  

   Колись великодержавний російський шовініст П. Столипін сказав: «Народ, який не має національної самосвідомості – це перегній, на якому зростають інші народи». Росіяни, слідуючи даній настанові, не хочуть бути перегноєм для когось, а прагнуть другі народи зробити своїм перегноєм, в т. ч. і нас. Український народ має це завжди пам’ятати, зробити потрібні висновки і підняти свою національну самосвідомість на гідну висоту, щоб ні для кого не бути перегноєм, в т. ч. і в першу чергу для Москви. Бо, крім неї, ні ЄС, ні НАТО не зазіхають на нас, а, навпаки, можуть бути гарантами нашої незалежності.

   Сподіваюся, що Європа зробила належні висновки зі своїх минулих помилок і не повторить їх у цей складний час щодо України. Бо США та Канада уже ввели візові санкції проти окремих українських можновладців, причетних до пролиття крові на Євромайдані. США також готують інші санкції. Тепер своє слово має сказати і ЄС (скасування віз, блокування рахунків, припинення кредитування, арешт майна і самих фігурантів, які там перебувають), адже на його території ведуть бізнес та мають нерухомість фінансові стовпи внутрішньоокупаційного режиму України: Р. Ахметов, Д. Фірташ, брати Клюєви, Ю. Іванющенко та багато інших менш публічних осіб. Це вони пограбували Український народ, а статки деяких із них є кривавими, і тримають свої кошти у західних банках (так надійніше), де ці гроші працюють на економіки відповідних країн, покращуючи добробут їхніх жителів, а наші люди ледве животіють.

   Якщо уряди тих країн так довго зволікають з введенням жорстких санкцій, то своє слово мають сказати їхні жителі. Не можна покращувати свій добробут за рахунок нашого пограбування олігархами! Вкрадені українські гроші мають бути повернуті в Україну і працювати на підняття рівня життя наших громадян. Країни ЄС повинні виконувати свої ж закони про боротьбу з корупцією та відмиванням брудних грошей!

   Український народ заслуговує на справедливість з боку західних сусідів, бо східний сусід марить відновленням імперії, яка не матиме майбутнього без України, адже без Києва Московія – це євроазійщина (з перевагою останньої) та орда. Всім відомо, що як Франція не стала слов’янсько – українською, хоча в її жилах тече кров королеви Анни, жінки надзвичайно високої освіти і культури, доньки Великого князя Київського Ярослава Мудрого, володаря однієї з найбільших та наймогутніших держав того часу, так і Московія, заснована Золотою Ордою, не стала менш азійською після багатовікового поневолення Русі – України. І нема на то ради, як свідчить історія.

   Тому Український народ, як народ європейський, бореться за свій європейський цивілізаційний вибір, а йому на перешкоді стоїть сміття, як зовнішнє, так і внутрішнє – похідне від зовнішнього. ЄС, весь демократичний західний світ мають нам допомогти позбутися цього сміття, яке не дає нормально жити Україні. І їм теж воно не потрібне, бо отруюватиме гідне життя їхніх громадян.

   Чому Австрія, попри наявність відповідної інформації, до цього часу не ввела санкції проти братів Клюєвих та О. Азарова – сина колишнього Прем’єр – Міністра України М. Азарова, які всі є стовпами окупаційного режиму В. Януковича?! Адже їхній бізнес і нерухомість знаходяться на її території.

   Зволікання ЄС із санкціями проти чільних діячів внутрішньоокупаційного режиму України приведе до відчуття безкарності його очільників та подальшого пролиття крові українців, які протестують на Євромайданах. Бо цей режим, втрачаючи грунт під ногами, не відмовився від ідеї запровадження надзвичайного стану. А компроміс чи, не дай Боже, відступ опозиції тільки заохотить окупантів до терору і вбивств людей. Треба також пам’ятати, що будь – яка протестна, а тим більше масова, акція, революція (в Україні – це мирна революція, яку режим ігнорував два місяці і спровокував на локальні жорсткі сутички) тільки тоді чогось варта, коли вона може себе захистити. Саме в цьому напрямку має діяти Євромайдан і опозиція по всій Україні. Підготовлених людей – українських патріотів є достатньо. Тому лише широкомасштабні акції громадянської непокори до повної перемоги Українського народу врятують нашу Батьківщину від страшного кровопролиття, до якого готовий вдатися нинішній агонізуючий режим. Не можна перемогти, тільки обороняючись. Щоб перемогти, треба йти в атаку! По всій Україні, щоб у бандитів земля горіла під ногами. Кажу без емоцій: «Або вони – нас, або ми – їх! Третього не дано!» Дисциплінованість, єдність і жертовність – запорука нашого успіху!

   ЄС, дій! Франція, як один з основних гравців ЄС, уже висловилася на підтримку наших європрагнень. Тепер потрібні конкретні дії з її боку. Німеччині треба перестати бути агентом Росії в Європі і також чітко сказати своє вагоме слово та здійснити практичні кроки для нейтралізації нинішнього бандитського режиму в Україні. Польща, Литва роблять все можливе для нас. Україна повинна отримати гарантію вступу до ЄС і безвізовий режим для простих громадян! А весь ЄС має розгорнути єдиний фронт боротьби не тільки проти встановлення диктатури на українських теренах через запровадження санкцій проти терористів, корупціонерів та злочинців проти людяності, але і проти агресивних спроб відродження Російської імперії в сучасній іпостасі, які матимуть, у разі успіху, непередбачувані наслідки для світової спільноти через подальші геополітичні перерозподіли на користь московсько – гебістських імперіалістів.

   Лише діючи разом, ми, Український народ і народи країн ЄС та всього євроатлантичного простору, позбудемося різноманітного сміття, яке перешкоджає розширенню території безпеки, верховенства права і гідного життя у світі.

   Як казав наш геніальний Тарас Шевченко:

                                                                       «І на оновленій землі

                                                                         врага не буде супостата,

                                                                         а буде син і буде мати,

                                                                         і будуть люди на землі».

                                                                      На цьому й постановимо.

                                                            Разом ми – сила! Україна – це Європа!

                                                                  Слава Україні! Героям слава!

   P. S. У зазначених нижче попередніх своїх статтях (й багатьох наступних також) я вказую на необхідність вступу України до НАТО, розуміючи, що при окупаційному режимі Януковича це неможливо:

«Хіба можна розчаруватися в Україні?!»,

«Команда ТАЯ, що на людей чхає…», 

«Наше майбутнє – в об’єднаній Європі, а не на руїнах Російської імперії»,

«Старі гримаси нового обличчя російської демократії», 

«Чому я не хочу вертатись до СРСР?»,                                                                                                  

«Золота Орда, Московська (урядова) православна церква і «русскій мір»,

«Пам’ятайте, що Росія завжди була вашим ворогом».

   Мої пропозиції, викладені в даній статті, зокрема і щодо вступу України до НАТО, стосувалися вже нової влади. На жаль, тільки 23.12.2014 р. парламент скасував позаблоковий статус України, прийнявши проект Закону 1014-3 від 18.12.2014 р., внесений Президентом України, але не зафіксував, що інтеграція України в євроатлантичний безпековий простір має за мету набуття членства в НАТО, на відміну від ЄС, чітко вказавши про набуття членства в ньому.


 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте