148 зрадників України!

   148 мерзотників, негідників, запроданців, паскудників, україноненависників, підлотників, зрадників… Цей ряд можна продовжувати і продовжувати, підбираючи визначення, які кому до вподоби. І хоча в українській історії такої нечисті завжди вистачало, але у 21 столітті це виглядає особливо дико.

   Це ж як треба не любити український народ і свою державу, щоб опуститися до такої ницості?! Хіба хтось може уявити собі щось подібне в будь — якій іншій цивілізованій країні світу?! Адже цей негідний вчинок, а якщо називати речі своїми іменами — то зраду, здійснили представники так званої політичної «еліти» — народні (який цинізм у даному випадку!) депутати України, посланці народу до законодавчого органу держави для відстоювання його інтересів, які отримали депутатські мандати від свого українського народу, проти якого ж і борються, а не захищають, бо звернулися до Парламенту іншої (!) країни, щоб він визнав частину того ж українського народу злочинцями. У даному випадку 148 мерзотників — зрадників (119 регіоналів, 23 комуністи і 6 позафракційних, тобто замаскованих регіоналів), які засідають у Парламенті України, направили листа до Парламенту Польщі, щоб він визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу. Хоча добре відомо, що в ній гинули і українці, і поляки. Тому Польща не має жодних підстав вважати жертвами тільки поляків, а українців — тільки різунами. Це — трагедія обох народів, яка має дуже глибокі соціально — політичні корені!

   І здавалося, що ця обопільна біда стала гірким уроком для всіх розумних людей по обидва боки кордону, адже ще у 2003 р. був закладений добрий підмурівок у подальші дружні стосунки двох сусідніх народів, основою якого став взаємний компроміс: «Прощаємо і просимо вибачення». Тільки його дотримання не дозволить третій стороні провокувати загострення між Україною і Польщею та отримувати з цього вигоду, як це, на жаль, мало місце не раз у нашій історії.

   Так ні, порозуміння між українцями і поляками так налякало «старшого брата», який окопався у Московському Кремлі, що він робить все можливе, спекулюючи на болючих питаннях минулого і використовуючи стару кагебістську агентуру та свою «п'яту колону» в Польщі і в Україні (чого тільки варте нагородження польським кресовим рухом депутата, регіонала — україноненависника, одного із підписантів згаданого вище брудного листа В. Колєснічєнка Хрестом пам'яті жертв геноциду на Волині: дуже дивні вийшли «союзники»), щоб розсварити не тільки українців з поляками, а й не допустити подальшого зближення України з Європейським Союзом (ЄС) і зірвати підписання Угоди про асоціацію з ЄС та Угоди про глибоку і всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС, яка є невід'ємною частиною попередньої Угоди (підписання тільки однієї з Угод є неможливим).

   Чітка злагодженість дій щодо новітнього розпалювання ворожнечі між поляками і українцями свідчить про наявність заздалегідь розробленого сценарію та єдиного центру управління його реалізацією за допомогою російських спецслужб. І це — не останні їхні активні заходи, і не тільки на цьому напрямку… А тому напрошуються закономірні питання: «Що в цьому плані робить СБУ і чи взагалі щось робить? Чи нею теж керує московська агентура?»

   Якщо не відкинути московський сценарій, то можна далеко зайти, адже у 2003 р. вже був досягнутий обома сторонами компроміс, але в 2008 р. польські законодавці визнали Волинську трагедію етнічною чисткою, зараз у 2013 р. — етнічною чисткою з ознаками геноциду, а у 2018 р., слідуючи цій страшній логіці, визнають геноцидом польського народу. І це — глухий кут для обох країн.

   Бо загострення стосунків між Польщею і Україною, а звідси — між Україною та ЄС, є очевидною вигодою для Московського Кремля, хоча він і старається діяти дещо скритніше (принаймні щодо відносин України та Польщі), аніж це було напередодні і під час Бухарестського саміту НАТО 2008 р., на якому Україні не дозволили приєднатися до ПДЧ (план дій щодо членства) в НАТО. Тоді теж свою каїнову роль виконала «московська п'ята» колона в Україні.

   І тоді, і зараз цю московську агентуру представляють регіонали і комуністи. Тільки нині їхній московський повелитель заставив всіх їх засвітитися шляхом підписання сумнозвісного листа ста сорока восьми негідників, а сам залишився в тіні.

   Відносно комуністів, то тут все зрозуміло. Вони були, є і будуть московськими маріонетками. А от регіонали, вдаючи з себе європейців, постали зараз у всій своїй «красі», оскільки їхній володар, себто Віктор Янукович, ані пари з уст щодо зради України своїми однопартійцями та їхніми союзниками — комуністами. Отаку маємо «українську» владу. Хоча всі вони перед вступом на посаду складають Присягу на вірність Україні і присягаються «… виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників».

   Тому таким негідникам не повинно бути місця в українському суспільстві, бо вони вчинили державну зраду (ст. 111 Кримінального Кодексу України), а тим, хто їх обирає, має бути соромно. У любій поважаючій себе країні на подібних «діячах» ставлять хрест. І ми всі — українці, які поважають свою Батьківщину і себе, — маємо зробити те ж саме: повна обструкція та зневага будь — де і будь — коли. Україна повинна знати поіменно своїх «героїв» з їхніми домашніми адресами і телефонами (депутати з «Батьківщини», «УДАРу» і «Свободи» мають постаратися), а також «нагородити» їх кримінальним покаранням. Щоб іншим було не повадно. Зрада є найтяжчим злочином в усі часи!

   Хоча Москва, «по-братськи», не хоче зупинятися ні перед чим, навіть засвічує свою агентуру, як один з останніх козирів у цій брудній грі, бо втрачає голову і казиться від того, що українці можуть назавжди вирватися з її імперських обіймів, нам своє робить.

   Чим швидше Україна позбуватиметься різноманітних прихованих та явних зрадників, яких вистачає в усіх сферах суспільства, в тому числі і в органах влади, тим швидше ставатиме справедливішою, успішнішою, культурнішою, заможнішою, європейськішою. Європа — наш спільний дім. Вступ України до ЄС — це повернення до свого рідного дому!

  P. S. В постмайданній Україні ні цих 148 зрадників України, ні величезна кількість їхніх однодумців, особливо високопоставлених, на жаль, не отримали ніякого покарання, не кажучи вже про кримінальне. А безкарність стає поживою для можливого реваншу. Особливо цинічно це виглядає на тлі Небесної Сотні Євромайдану та полеглих у боротьбі з російським збройним агресором під час окупації ним Криму і частини Донбасу.

   Польща, не чекаючи 2018 р., а у 2016 р. визнала, на жаль, Волинську трагедію геноцидом поляків, вчиненого українськими націоналістами. Друзі, якщо вони справжні, так не поступають.

   СССР і нацистська Німеччина цілеспрямовано сотнями тисяч знищували поляків за національною ознакою (Волинська біда не йде в жодне порівняння з їхніми злочинами, не кажучи вже про масові вбивства поляками мирних українців), але Польща дії більшовиків і нацистів не визнала геноцидом.

7 коментарів

Святослав Вишинський
Українські депутати направили звернення парламенту Польщі — держави-члена Европейського Союзу. А не Росії, в якої, як відомо, традиційно натягнуті політичні стосунки з поляками. Неможливо збагнути, як будь-яка тема в дописах Георгія Манчуленка закінчується «рукою Москви» та одами евроінтеграції.
Віктор Довганич
Пане Георгію! Вони ж написали визнати геноцидом дії УПА, яка їм люто не подобається. Це ж те саме, що як би ми з Вами просили визнати дії Радянської Армії під час 2-ї Світової війни геноцидом, а вони би звинувачували нас у зраді України.
Георгій Манчуленко
Досвіду з часом, як правило, більшає, а розуміння залежить від широти кругозору і наявності відповідної інформації. Щодо ЄС, то це — мій цивілізаційний вибір! Щоб у нас люди жили по — людськи, як у ЄС, треба в Україні впроваджувати його стандарти життя (зарплати, пенсії,інші соціальні гарантії). А Угода про асоціацію з ЄС — перший крок до набуття повноправного членства в ЄС і гарантія неповернення України під вічну опіку «старшого брата».
Святослав Вишинський
Ви плутаєте рівень життя і цивілізаційний вибір. Це різні речі. Рівень життя в Об'єднаних Арабських Еміратах вищий за рівень життя в Европейському Союзі. І традиційні цінності там, на відміну від секулярного і гомотолерантного ЕС, у пошані. Про яку «цивілізацію» ідеться? Про які «стандарти»? Досить змішувати власні романтичні візії европейського минулого з европейською сучасністю, як і постійно підмінювати поняття культури банальною економікою. Щоби підтримувати економічне зростання — ЕС непотрібен. Що доводить досвід Гренландії, Ізраїлю, Швейцарії і Норвегії. Внутрішні питання слід вирішувати самостійно, а не шукати зовнішніх «гарантів». «Старший брат» — у Брюсселі. І від його пошуку Ви ніяк не можете абстрагуватись — тільки змінюєте Схід на Захід, що суті справи не міняє.
Георгій Манчуленко
Я нічого не плутаю! Про «цінності» ОАЕ мовчу.Наведу тільки один приклад.Недавно суд ОАЕ виніс вирок (16 місяців тюрми) жертві згвалтування 25-літній громадянці Норвегії, яка перебувала там у відрядженні.Піддавшись насильству, звернулася за допомогою в поліцію, яка визнала її винною за законами ісламу і передала справу до суду.А суд, керуючись «традиційними цінностями» ісламу, ще раз покарав жертву.Отака от «цивілізація»!«Щоби підтримувати економічне зростання — ЄС непотрібен»,- цю сентенцію залишаю без коментарів.У мене немає жодних ілюзій щодо ЄС, знаю його проблеми, бо неодноразово був там у службових відрядженнях.Але прагматично розумію, що нам треба піднімати стандарти життя до того рівня, який має місце в ЄС.І позбуватися жлобства, яке панує у нас на кожному кроці, знову ж таки на відміну від «поганої» Європи.Ми ніколи не будемо Гренландією,Ізраїлем, Швейцарією чи Норвегією.Та й не треба.Лад у своєму домі ми маємо наводити самі, орієнтуючись на розвинуті країни ЄС, а не на відсталі країни ТС, яким керує Московський Кремль.Ази щодо суті ЄС і ТС я вже тут наводив у своїх статтях.Не буду знову вдаватись в деталі.Хто хоче побачити — побачить, хто хоче почути — почує...«Старший брат» сидить у Москві і всіляко намагається затягнути Україну в митно-тайожний союз.З Брюсселя нас в ЄС не тягнуть, а завжди наголошують, що це має бути власний вибір України.Але іншого не дано: або ЄС або ТС.Такі геополітичні реалії.Мені більше імпонує ЄС.А якщо комусь ближче ОАЕ чи ТС, то це його проблеми.На цьому припиняю дискусію щодо зовнішньо-політичного вибору України.
Святослав Вишинський
Ви вчергове довели той факт, що «старший брат» сидить у Вашій голові. Замість того, щоби пропонувати реальні шляхи змін в Україні, Ви будь-яку дискусію зводите до інтеграції в ЕС, наче евробюрократи приїдуть сюди вирішувати наші проблеми. Економічне зростання — це економічна тенденція, а не політичний вибір. Що наочно продемонстрували країни Прибалтики і середземноморські члени ЕС — участь у спільному проекті не рятує від кризи, боргів, безробіття та еміграції, оскільки ці проблеми треба вирішувати всередині. А не шукати порятуку назовні. Брюссель нікого не тягне, коли йдеться про поступки з його боку, але активно втручається у внутрішню політику будь-якої країни, яка йде курсом, невідповідним до бачення евробюрократів. Якщо Ваше бачення зовнішньої політики зводиться до аналізу публічної риторики — дискусія справді вичерпана. Тому що аналізувати потрібно реальний стан справ, а не порожні декларації, котрі його камуфлюють.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте