Старі гримаси нового обличчя російської демократії

    Дивився на Інтері 10 лютого 2012 року передачу Євгєнія Кісєльова… Повчально. Україноненависництво табачників не дивує, а все більше і більше дратує. Дограються! З цікавістю чекав телемосту (тільки теле-) з Москвою, звідки до нас, українців, мав промовляти Алєксєй Навальний — нове обличчя російської демократії. Інтрига. Адже це обличчя — начебто наполовину українське. Може що доброго скаже своїй українській половині...

    Навальний почав промовляти. Тримається досить впевнено. Відчувається певна закоханість у свою стрімку популярність. Подобається йому бути на гребені хвилі політичного невдоволення росіян своїм правителем і самодержцем Владіміром Путіним. Говорить загалом правильні речі. Чекаю, коли заговорить про свою українську половину.

    Дочекався… Краще б він цього не говорив. Виявляється, що Навальному… навалилась така ідея: об'єднати Росію, Білорусь і Україну. Чуєте? Про це вже нам хтось говорив… Тепер ще й Навальний навалив… українцям. На новому обличчі російської демократії проявились старі гримаси великодержавного російського шовінізму. До честі українських журналістів, які знаходились в студії, особливо Ірини Соломко, вони на таку навалу відреагували гідно. І нагадали новітньому російському демократові, що Україна — незалежна держава, більшість жителів якої підтримує її вступ до Європейського Союзу.

    Після цього Навальний почав трохи задкувати, але від сказаного вище так і не відмовився. Це й не дивно, бо позиціонує себе, як «умєрєнний россійскій націоналіст»! Тому і проявив себе в повній красі і «любові» до своєї української половини, принагідно згадавши про українське сало. І добре, що засвітився саме зараз, щоб в українських демократів не було жодних ілюзій щодо нових облич серед демократів російських, які з часом можуть з'явитися серед московського державного істеблішменту. Вся демократія багатьох із них закінчується там, де починається українське питання.

    Після таких навальних пасажів у мене з'явилося відчуття якоїсь відрази і гіркоти… Ще раз переконався, що Україну будь-яким способом хотять заманити, в т.ч. і новітні російські демократи, в міцні російські обійми, щоб «по-братерськи» задушити. Невже українство таке простодушне, щобсамостійно впасти в «братські» обійми Москви?

    Ось ця відраза і гіркота посилились ще й від того, що свіжа хвиля опозиційних протестів у Росії, яка свідчить про небажання росіян і далі миритися з авторитаризмом, виносить на поверхню фактично неприхованих великодержавних шовіністів. І це є нове обличчя російської демократії?! А чим воно відрізняється від обличчя нинішньої офіційної Москви в зовнішній політиці, особливо щодо своїх сусідів?

    Чим відрізняється Алєксєй Навальний від Владіміра Путіна? Не знаєте? Казахстаном… Саме так. Путін інтегрує Росію, Білорусь і Казахстан (ЄЕП, ЄврАзЕС, МС), заманюючи — затягуючи туди і Україну, щоб відновити Російську імперію. А Навальний хоче інтегрувати Росію, Білорусь і Україну. Без Казахстану. Поки що. Різницю вловили? Отож бо… Ось чому Україні треба пошвидше інтегруватися в європейські і євроатлантичні структури. Там — запорука нашої незалежності. Аргументи на користь цього я навів у своїй статті «Наше майбутнє — в об'єднаній Європі, а не на руїнах Російської імперії».

    І як тут не згадати інших наших «співвітчизників» — землячків: Хрістєнка, Оніщєнка та іже з ними. За свої високі і не дуже посади в московській державній ієрархії вони вірно служили і служать своїм роботодавцям, без причин боляче кусаючи Українську Батьківщину, де знаходиться їхнє родове коріння. Ось такі от перекинчики-полукровки є набагато небезпечнішими від Путіна, його оточення та їхніх послідовників. Бо стараються продемонструвати свою вірність господарям за будь-яку ціну.

   У нас, в Україні, на високих державних посадах теж вистачає своїх полукровок — необов'язково за походженням, а за духом, що є набагато страшнішим. Вони навіть на відверте знущання з себе дрібних російських чиновників, які затіяли «сирну війну», не можуть гідно відповісти. Особливо «яскраво» себе тут проявив український (чи дійсно так?) аграрний міністр Микола Присяжнюк. Лакейська поведінка. «Раби, подножки, грязь Москви...», — це про них так влучно сказав наш Кобзар — Тарас Шевченко.

   Маємо якнайшвидше позбутися у владі своїх перекинчиків-полукровок. Це дуже скоротить наш шлях до європейської та євроатлантичної інтеграції. Там — наш порятунок. Там — гарантія нашої незалежності. Європа — наш рідний дім. Вертаймося швидше назад до дому!

   Навіть український більшовик Микола Хвильовий, якого згодом тодішній режим довів до самогубства, зрозумівши свого часу справжню суть своїх московських соратників і правителів, сказав: «Геть від Москви!».

29 коментарів

Святослав Вишинський
Чим же ідея об'єднання Росії, України та Білорусі у формі конфедерації чи союзу суперечить принципам російської демократії? За такою вибірковою логікою «антидемократичним» є Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, багатонаціональний союз швейцарських кантонів, Сполучені Штати Америки і сам Европейський Союз. Не слід забувати, що ЕС відчужує національний суверенітет хоч і більш елегантно, проте не менш ефективно, аніж будь-які інші імперські структури. Це значить, що запорука незалежності в самій не-залежності від зовнішніх факторів — позаяк «незалежність» в обхід через Вашингтон чи Брюссель за всією логікою є «залежністю» від останніх.
Галина Дичковська
«У формі конфедерації» — і ви в таке вірите?
А про ЕС правда, питання тільки в тому, що далеко і не пече.
Святослав Вишинський
У даному випадку йдеться про теорію, а не практику, тому ідея конфедерації трьох держав цілком має право на існування — так само, як і концепція Rzecz Pospolita. Тоді як випадок Европейського Союзу вже є зразком утіленої практики зі своєю внутрішньою логікою та інерцією, протистояти якій після «евроінтеграції» можна хіба тільки на словах. Приклад Греції, втім, показує, що «далеко» в критичні періоди стає «близько» — і пектиме тоді більше по суті, аніж символічно. Хоча для націонал-демократів, а часто і націоналістів, символічним виміром усе і закінчується — мабуть, саме тому колишні ОУНівці так комфортно знайшли себе в мультикультурних західних демократіях після II Світової війни.
Галина Дичковська
Та в принципі… будь-яка концепція має право на існування, особливо в теорії. Але, врешті, кожна теорія створюється для практики…
Георгій Манчуленко
Щось ви не зовсім уважно читали на яких принципах діє ЄС і на яких принципах-ЄЕП,ЄврАзЕС, МС… А порівнювати федеративну державу США чи Об'єднане Королівство з ЄС взагалі некоректно, бо вони є непорівнюваними.
Михайло Шморгун
Світ змінився, такі категорії, які використовує автор (полукровки, геть від москви, красива європа, погана росія) застаріли ще в двотисячних роках. Пафос — не несе конструктиву, а є частиної ідемпотентності, що є бідою всього старшого покоління (псевдоеліти), яке винне у тому, що ми бачимо зараз… Текст і центральні месиджі — мені особисто не сподобалися… боян
Георгій Манчуленко
Я ходжу по своїй землі, без пафосу, спілкуюся з реальними людьми, знаю реальну сутність російських і європейських політиків… Мій життєвий досвід і моя життєва позиція дають мені право говорити саме так, а не інакше.Я не хочу назад до імперії, під щоб вона не маскувалася.А шкоду нашому народу несуть недосвідчені теоретики, крикуни і корисливі політики.Мені з ними не по дорозі!
Михайло Шморгун
Слово Честі — зроблю все можливе, щоб Ви більше ніколи не були обрані депутатом ВР… Вам у МЗС треба працювати, з Вашою «чіткою позицією»… Крім того, не можу не погодитися з тезою про те, що ...«шкоду нашому народу несуть недосвідчені теоретики, крикуни і корисливі політики»… Почати очищення суспільства треба з КОРИСЛИВИХ ПОЛІТИКІВ, які втратили довіру людей через те, що їх слова не підкріплені реальними справами… А наближення виборів, як подагра, викликає у КОРИСЛИВИХ ПОЛІТИКІВ приступи любові до своєї Батьківщини і ненависті до «ворогів»… Може щось нове придумаєте? Але не треба себе і нас мучити Росією, згадайте краще Біблійську притчу про " старі міхи та молоде вино" в контексті стану справ в нашій країні…
Георгій Манчуленко
Ніколи не кажіть ніколи… Не переобтяжуйте себе! Краще подивіться навколо себе, хто зараз «рулить» Україною і говорить про «покращення життя вже сьогодні».Бо складається таке враження, що всіх цих «рульових» в Україні подолано і треба вже братися за своїх.В Україні, на жаль, таке вже було не раз.І придумувати нічого не треба.Про інше я вже сказав вище.Хто має очі-той побачить, хто має вуха-той почує, хто має розум-той зрозуміє! Слава Україні!
Андрій Круглашов
Цікаві думки пана Георгія.
Спершу про Навального:
а) нічого дивного в прагненні людини зі змішаною ідентичністю реінтегруватися і реінтегрувати свої ідентичності. Це елементарне прагнення не бути шизофреніком. Цікаво інше;
б) Навальний дійсно позиціонує себе як націоналіст, а націоналісти за визначенням не повинні би бути імПЕРцями..., але, російський націоналізм, на відміну від українського «сегрегаційного» носить асиміляційний характер;
в)Навальний — не борець «за», він борець «проти». Добре, що такі люди є, але вони рідко розширюють простір свободи приходячи до влади. Це Вам не Гавел і не Ганді.

Щодо демократії: Згоден зі Святом, правда з іншого боку. Яке відношення до цього всього має демократія?
Чи ви належите до ідеологічних демократів? Може, я помиляюсь, але до ідеологій демократія має віддалене відношення. Сам розумію демократію, як конкуренцію відкриту до участі (по Роберту Далю), для мене демократія — про процедури та можливісь приймати участь у процесі вироблення та прийняття рішень.

Щодо Європи, я звісно згоден. Проте слабо розумію, яка реакція і риторика росіян задовільнила б нас, українців? І власне у Вас були очікування від виступу Олексія?

Дякую за цікавий виклад.
Святослав Вишинський
Націоналізм завжди: національний. У випадку російського націоналізму, представленого тут, ідеться про розуміння білорусів та українців як інтегральних частин російського народу, а не окремих націй, тому закономірно, що російський націоналізм прагне віднолення російської державності в її «природніх» кордонах. Вважати таку установку строго "імперською", враховуючи ідеологію "єдиного братнього" народу, помилково. Приклади схожих націоналізмів існують усюди, де межі народів (та мов) ставляться або ставились під сумнів (Румунія-Молдова, Німеччина-Австрія, Сербія-Хорватія-Чорногорія etc.).
Георгій Манчуленко
Таке враження, що мова йде про «міфічний» український народ… Русь-не Московія, а Україна-не Росія! Не треба плутати грішне з праведним!
Георгій Манчуленко
Дякую теж за цікаві думки… Серед російських демократів не всі такі нахабно-навальні.Є і такі, які, борячись з російським самодержавством з середини, в зовнішній політиці не сповідують принципи того ж самодержавства.Якщо імперська риторика навальних є ознакою відсутності у них шизофренії, то мені їх шкода… А демократія-це не тільки процедури! Треба глибше підходити до розуміння ідеології.Щодо виступу цього нового обличчя, то воно ще раз показало хто є хто і хто є ми.Якщо ми дійсно є.І є європейським народом, а не чиїмось придатком з хитромудрими теоретиками про ідею якоїсь конфедерації, яка є нічим іншим, як замаскованою російською імперією!
Михайло Шморгун
Нам показують приклади «російської опозиції» ті хто позиціонують себе опозицією українською. Знаєте що є у Навального, а нема до прикладу у Манчуленка? — справжньої підтримки людей… Епістолярний жанр треба підкріплювати, бодай якимись справами. У Навального це вдається, у наших «опозиційних аксакалів» ні (нажаль, щиро нажаль...)
Святослав Вишинський
Українським націонал-демократам хронічно не вистачає строгого та беземоційного прагматизму, вільного від напередвизначених pro et contra. Що і становить причину поступового розподілу старого «рухівсько-помаранчевого» електорату між правими радикалами («Свобода») та ліберальними центристами («Фронт змін», «Громадянська позиція», УДАР). На певному етапі політичного процесу очікувати засвоєння нових уроків беззмістовно.
Михайло Шморгун
Тут простіше… Є емоційні категорії вірю-не вірю. Вірю в те що кажу, кажу про те що зробив… Цього нема.

Тому, як виборець і «нацонал-патріот» повірю скоріше Горуку ніж Манчуленку. (Автор — нічого особистого. Просто нема дії за Вашими словами...)
Михайло Шморгун
І ще одне…

Есть старая индейская поговорка: «Лошадь сдохла – слезь». Казалось бы, всё ясно, но…
1. Мы уговариваем себя, что есть ещё надежда
2. Мы бьём дохлую лошадь сильнее
3. Мы говорим: «мы всегда так скакали»
4. Мы организовываем мероприятие по оживлению дохлых лошадей
5. Мы объясняем себе, что наша дохлая лошадь гораздо лучше, быстрее и дешевле
6. Мы сидим возле лошади и уговариваем её не быть дохлой
7. Мы покупаем средства, которые помогают быстрее скакать на дохлых лошадях
8. Мы изменяем критерии опознавания дохлых лошадей
9. Мы стаскиваем дохлых лошадей вместе, в надежде, что вместе они будут скакать быстрее
10. Мы нанимаем специалистов по дохлым лошадям.

Но суть одна, и простая: ЛОШАДЬ СДОХЛА — СЛЕЗЬ!
Георгій Манчуленко
Вірити тій чи іншій людині-право кожного.І я стою на тому, щоб таке право вільно реалізувалося.А мої слова і мої дії ніколи не розходилися між собою.Підтвердження цьому-мій життєвий шлях і нинішня діяльність! Без зайвої скромності скажу: побільше б таких політиків, то не було б тушок, а бандити і корупціонери сиділи б у тюрмах.Ось такі реалії!
Михайло Шморгун
Самі слова…
Георгій Манчуленко
Спочатку було слово… Про інше я вже сказав вище.
Георгій Манчуленко
З жанрами і з підтримкою-все гаразд.І добре, що є кому показувати приклад, бо нігілізм і гола теорія суцільного критиканства можуть привести тільки до руїни.А новітній більшовизм(до основанья, а за тєм...)нічим не відрізняється від більшовизму старого.Це вже було в нашій історії…
Андрій Круглашов
Побачив коментар Володимира Фесенка у френд-стрічці на фб. Вже не вперше знаходжу, що ми однодумці. Краще не скажу, тому цитую:

«меня просто смешат причитания: ах, он за союз Украины и России, значит он против нашей независимости. Значит он не демократ… ай-яй-яй. Настоящий русский политик — он всегда имперский по сути. Неимперского лидера россия отвергнет, а еще …быстрее — он сам проиграет. Но любой российский лидер, даже суперимперский будет признавать украинскую независмость, если мы сами будем ее демонстрировать, наряду с достоинством и силой. И еще… русский националист с украинскими корнями естественно будет за союз Украины и России поскольку это преодоление его ментального конфликта.»
Михайло Шморгун
В одній із закритих груп (де ми з тобою разом знаходимося Андрію) Фесенко написав наступне (що на мою думку, ближче до істини):
«Cоветую не упрощать Навального. Я сам называл его Жириновским Интернет-эпохи. Но он не так прост. В отличие от Новодворской у него есть харизма. Энергетика из него просто прет. И его национализм — это проявление чуйки. И что делать дальше он понимает лучше, чем проф.политики из тусовки на Болотной. В отличие от шоу-бомонда он чувствует свою страну. Это самый примечательный персонаж в России за все последние годы. И он единственный. кто может повести за собой большинство митингующих в Москве. „
Андрій Круглашов
Так, Михайле! Ми пили з одного джерела :) Але і перша і друга тези не заперечують одне одну а лише висвітлюють різні аспекти теми.
Георгій Манчуленко
Лєнін, чи як його там, теж мав харизму і повів… Що з того вийшло-всім відомо.Тому лєніно-навальні хай валять на… своїх, а не на нас.Нам своє робить!
Георгій Манчуленко
Ментальний чи якийсь інший конфлікт… Хіба це міняє їхню імперську сутність?!І хіба це зайвий раз не доводить, що наше майбутнє-в об'єднаній Європі, а не на руїнах Російської імперії?!
Ігор Гамаль
Думаю, що Росії варто для початку втримати свою цілісність:
Георгій Манчуленко
Саме так! Бо не можуть собі дати ради, але на інших зазіхають.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте